Житіє як доміно...

По завершенню 5 міжнародного театрального фесту "Драбина" ЗІК мабуть єдиним з львівських регіональних ЗМІ (більше ніде вчора я не знайшов інфи про цей трафунок) опублікував досить "жовтушну" скандальну замітку про невеликий інцидент останнього дня. Чому жовтушну можна почитати в коментарях тут, думка присутніх на виставі людей "зовсім трішки" не збігається з думкою авторки статті (в пості правда чомусь передрук не оригіналу статті а "обкомівської" копії).
"Ну і що?" скажете ви. А штука в тім, що нині цілком випадково, стоячи в черзі до каси в "Арсені" побачив свіжий випуск дуже вже "пожовтілої" "Львівської Газети", з нудьги глянув на останню сторінку і побачив ось цю статтю. Зверніть увагу на останній абзац. Заради якогось дуже сумнівнього локального скандальчика поважне (принаймні самі себе таким вважають) львівське ЗМІ готове видати 100% плагіят як частину авторської статті?
Таки пробзділось щось у Датському князівстві (© Лесь Подерв'янський)

Ото щось цьогоріч вдалось потрапити на театральну "Драбину" лише в останній день. Перше, що насторожувало, що вистави заключного відбувались не в ТЮЗІ, як у попередні дні, а в значно меншому театрі "Воскресіння" і в афішаж зазначалося, що вхід вільний (в минулі роки через невеликий розмір приміщення вхід на вистави, що відбувались у "Воскресінні" був лише по запрошеннях). Негативне відчуття підтвердилось вже на вході, коли о 17:30 (перша вистава мала початись о 18:00) в холі театру зібрався чималенький натовп, на вулиці теж збиралось все більше людей, а зал залишався закритим. Десь коло 18ї в зал нарешті почали пропускати глядачів, але на вході з тих, хто хотів попасти на виставу в примусовому порядку збирали добровільні пожертви у фонд розвитку фестивалю. Місця звісно всім не вистарчило, прохід між рядами був заповнений повністю, то ж деяким членам жюрі (наприклад Юркові Іздрику), котрі спізнились на виставу, довелося пробиратись до своїх місць в перших рядах буквально через тіла в проході.
По закінченню вистави ще один "сюрприз": виявляється наступна вистава відбудеться у меншому залі театру, про що повідомила ведуча і попросила глядачів передислокуватись в другий зал. Але не все так просто: він теж ще зачинений, знову маринування натовпу, який ще збільшився за рахунок тих, хто не встиг на першу виставу (а посадочних місць в другому залі відчутно менше), в холі театру та на вулиці. Нарешті зал відчинили і нарід спробував розсістися всюди, де знаходив місце, тіснява була страшенна.
По закінченню цеї вистави знову повернення в більший зал, де має відбутись заключна вистава, але польський театр мусить підготуватись до виступу, тому глядачів знову просять зачекати. Учасникам фестивалю, які прийшли подивитись на роботи своїх колег з інших театрів милостиво дозволяють чекати в малому залі, простих же смертних просять вийти на вулицю і чекати там (на це звісно мало хто погодивсь і знову давка в холі). Тим часом очікування з обіцяних півгодини затяглося більш як не годину і ось двері залу відчинились для глядачів. Але що це? Черговий "сюрприз": знову фейс-контроль на вході, в зал пропускають лише учасників фестивалю, жюрі та представників преси (моя камера успішно замінила посвідчення журналіста, а от моїй сестрі з колєжанкою поталанило менше), простих глядачів знову просять почекати і впускати їх почали аж після того, як всі вищеперелічені категорії розсілись по місцях.
Після вистави - перерва і церемонія нагородження переможців...
От тільки осад від організації залишився, останній день звів нанівець всі старання організаторів за попередні дні. Хіба не простіше було, як і в минулі роки, зробити вхід в "Воскресіння" лише по запрошеннях? Кому потрібна ота афішованість "вільного входу", котра на порозі театру тріскає як мильна бульбашка?